Не знаю, як це видається збоку –
Напевне, безпорадним і смішним.
Так хочеться, немовби ненароком
Торкнутись ніжно Вашої руки.
Поглянути у Ваші добрі очі
І не побачить осуду у них…
Що нам майбутнє, друже, напророчить,
Як нинішнє – у німбі сивини?
На теплий подих серце стрепенулось…
Та знаю – до віщунки не ходи –
Цей погляд, ця постава й тихий голос
Розвіються із часом, наче дим.
Тому собі на горло наступаю,
Не звиклий звітувать ні перед ким.
Хоч не боюсь ні пекла, ані раю,
Та … не торкнуся Вашої руки.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=536376
Рубрика: Лірика
дата надходження 12.11.2014
автор: stawitscky