Всі кажуть: "Люди там згрубілі.
Жорстокий той донецький край."
Хоча, насправді, люди милі.
Кажу я правду! Там мій рай!
У тяжкій праці, непомірній
Проходить кожен Божий день.
Щодня бувають в царстві тіней
Та повертаються щодень.
Чорніє стомлене обличчя
Згрубілі руки, безліч ран,
Але ще згодом, за хвилину
Вбачаєм зовсім інший план:
Що після тяжкої роботи,
Нелюдських страхів у пітьмі
У нього інші вже клопоти -
Купує квіти чарівні.
Для тої любої одної,
Що теж працює що є сил!
Але кохання до котрої
Дарує йому пару крил.
І хто казав, що всі згрубілі?!
І хто казав - жорстокий край?!
Турботливі та емоційні!!!
Щоб подивитись приїжджай.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=536465
Рубрика: Лірика
дата надходження 12.11.2014
автор: Эн Демків