Слухай, річко з амбіціями в океан,
Як твої утопленики? Мовчать?
Як твої вечірні жуки?
Лоскочуть?
Як берег твій – протвінь,
Засмаглий хлопчак,
Хлюпоче?
Слухай, річко з жіночим ім’ям,
Як твої риби? Сплять?
Як каміння твоє
Ниркове?
Як твої птахи, ті що
Постійно летять?
Як твої раки-
Лори?
Слухай, річко з глибиною,
Але без дна,
В усьому цьому
Тільки твоя вина,
Носити в собі ікру –
Інцест.
Смерть не переходить
На літній час.
Дамби-петлі
Біля кожної з ГЕС
Мовчать.
Значить усе гаразд.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=536504
Рубрика: Лірика
дата надходження 12.11.2014
автор: Мирослав Гончарук_Хомин