Стонадцять див – непрожитих історій,
Стонадцять див – прожити у селі.
Стоять ліси у гордій непокорі
Перед розверзнутою пащею століть.
Яка краса – містам така й не снилась,
Куди їм братись до таких садів?
Міська трава так рясно не росилась,
Там лиш газон, і той поасфальтів.
Там де-не-де ще зеленіють парки,
І гнізда в’ють антенами дахи
Там альфа ранку – справна кавоварка,
І всі під вечір з лівої ноги.
А у селі – півнями кличуть будні,
І пахнуть свіжоскошені поля.
Там навіть в грудні
у чарівнім грунті
Десь оживає скошена трава.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=536505
Рубрика: Лірика
дата надходження 12.11.2014
автор: Ла Ла