Старий годинник вичерпав ліміт –
Він лічить не хвилини – дні та роки.
Химери водять танці на стіні,
А час спинивсь в зажурі кароокій.
Спираючись на костури із дат,
Складає з пазлів божевільну пам'ять,
Але шматки лягають все не в лад,
Морозять руки, болем серце палять.
Так ніч від ночі силиться старий
Здурити Вічність в дивному змаганні.
На скельця б'ються спогади сумні,
Лиш півень заспіває на світанні.
І спокою знайти не суджено йому –
Таке химерне Боже провидіння:
Вдивлятися крізь роки у пітьму,
Збирати кимось кидане каміння.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=536672
Рубрика: Лірика
дата надходження 13.11.2014
автор: ptaha