Сміх лунав здаля –
Дзвінкий, сріблястий, кришталевий,
Наповнений життям, такий веселий.
Я зрозумів – доля моя.
Не видно було ще тії,
Що видавала сміх цей доленосний,
Та я стояв, неначе в землю врослий,
Ще не побачена, ввійшла ти до душі мені.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=536674
Рубрика: Лірика
дата надходження 13.11.2014
автор: Леонід Ісаков