Затримайся на мить - не йди.
Мене незрозумілу ти послухай,
Там де нема людської теплоти
Блукає закапелками пан смуток.
Затримайся, ще трішки почекай,
Хіба уже забув безсонні ночі?
Коли додому аж під ранок відпускав,
А я не в змозі мамі глянути у очі.
Ще мить, послухай і підеш
Я дурнувата надто захопилась,
Розмріялась, що все це не мине,
А воно взяло і як скло розбилось.
Поглянь востаннє на розбите скло
Це скло єдине, що від мене залишилось,
І всього цього наче й не було,
Але життя як завжди взяло і навчило.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=536679
Рубрика: Лірика
дата надходження 13.11.2014
автор: Цілковито незалежна