Листопад...
скільки вже тих листопадів минуло,
що й не злічити затишних днів,
коли ще ми з тобою разом були,
писали один одному листів.
І в холодний оксамитовий вечір,
я цілував твої ніжні губи,
обіймав дівочі змерзлі плечі,
топився у очах людської згуби.
Наші руки єднались в єдине і вічне,
створене мною й тобою життя,
тече в крові як бистра ріка,
моє до тебе сильне почуття...
Ти прийшла до мене раз в житті,
і віддано любила наче вперше,
щоранку голос,очі,теплі зустрічі,
втопити серце в них і досі є найлегше.
1 листопада 2014
P.S. на згадку про чарівний листопад 2012го)
© Ярослав Тимків
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=536694
Рубрика: Лірика
дата надходження 13.11.2014
автор: Ярослав Тимків