Скільки днів кохали ми не тих,
Скільки ніжності розтрачено даремно...
Уся любов для них, таких пустих,
Бездушних...Там лиш глухо й темно...
А скільки слів все ж сказано не тим,
А скільки сліз пролито...через кого?
І кожен раз хоч в рай чи пекло з ним,
Нічна молитва все про нього і для нього.
Чому нас тягне лише гарний вид,
Їх тіло, одяг...їх брутальність?
Нами закреслено назавжди слово "стид",
Ось така гірка тепер наша реальність.
І знов вдивляємось у постаті чужі,
Чекаємо, що прИйде наший час.
Вони, як завжди, в спину нам ножі,
І вижити стає все меншим шанс.
Знов кожен день стає одноманітним,
Пустим, холодним, темним і страшним.
Бути стараєшся із кожним ти привітним,
І розумієш...ти не будеш більше з Ним...
Усі слова ти скажеш для ОДНОГО,
Для НЬОГО віддаси своє життя.
Й ніколи більше не повЕрнешся до того,
Якою ти була, без каяття...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=536705
Рубрика: Лірика
дата надходження 13.11.2014
автор: Антипчук Ольга