Попереду - суцільна невідомість,
І не мені обрати новий шлях.
Від страху, навіть, втра́чую свідомість,
Бо опановують ця невідомість й жах.
Я можу тільки здогадатись,
Лишень передбачати нову путь,
А Бог вже буде Сам розпоряджатись,
Куди мою стежину повернуть.
Але страшніш за все, що в цю хвилину
Підтримки жодної, бо любого нема,
Який би пригорнув, немов дитину
Й сказав: "Куди б ти не пішла - ти не одна!"
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=536757
Рубрика: Лірика
дата надходження 13.11.2014
автор: Эн Демків