Степова Еллада

Стоять  безголові  соняхи,
А  небо  –  в  зірках  від  куль.
І  трави  –  із  сивими  скронями  –  
Оглухли…  не  чують  зозуль…

Залізом  гарячим  розпечений,
Душу  ятрить  полин.
Опади  –  "ГРАДами",  "СМЕРЧами"…
Тумани  над  полем  чи  дим?

Кривавим  маком  спалахує…
(Сонце  чи  вхід  у  Рай?)
Груди  Землі  розчахнуті…
Степ  знепритомнів  від  ран…

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=536905
Рубрика: Лірика
дата надходження 14.11.2014
автор: ptaha