Жінко моя, тривожна пелена,
Брудні пальці,
Народжена до Різдва,
Скільки ялин за
Твоїм вікном,
Скільки болі в твоїм
Животі,
Називай мене пастухом,
Я виведу зорі,
Я виведу їх
Під прицілом,
Як ведуть на розстріл,
І стану поряд,
Помилуй же нас
Усіх.
Жінко моя, пекуча тілом
Холодом до вогню,
Північчю до небес,
Скільки смерті
В порожнинах твоїх
Сердець,
Скільки ніжності на
Кінчиках ніг,
Називай же мене ліхтарем,
Я нічого тобі не зберіг.
Тільки сніг нічого
Не відповість.
Жінко моя, радистко тиші,
Беззбройна птахо,
Наймане вбивце,
Скільки дощів
У твоїй сітківці,
Скільки спраги
В твоєму поті.
Я приходив до
Тебе пішим.
Перехворію тобою
Потім.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=536908
Рубрика: Лірика
дата надходження 14.11.2014
автор: Мирослав Гончарук_Хомин