Це страшно, коли помирає
Велике, палке почуття.
Здається, що більше немає
Ні сяйва, ні сенсу життя!
Ті дні, ті недоспані ночі ...
Розбитого серця не жаль,
А жаль, що відкрилися очі,
І серце скувала печаль.
У відчай впадати не стану.
Життя – воно, мабуть, таке:
Завжди, чим солодша омана,
Тим більше прозріння гірке!
Та хочеться сонцю радіти –
Тепла його стане на всіх!
Ще друзів хороших зустріти.
Ділити і пісню, і сміх,
У злеті розправити крила,
Безмежну долаючи синь.
Поезіє, подруго мила,
Розрадь мене і не покинь!
2012
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=537048
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 15.11.2014
автор: Ніла Волкова