Я б хотіла напевно сказати тобі,
Ти прости,Ти прости,Ти повір...
І з прицілом десятки із десяти,
Цінувати уміла твій подих на вдих
До безлічності митів своїх в передих..
Без означень розбитись у скель пустоти,
У сказане втопитись у хвиль німоти,
Затирати всі фрази шліфовані в блиск...
Я хотіла б невинно сказати тобі,
Ти повір,Ти повір,Ти почуй...
Починати з нуля , безчисле́ність доріг
понад все...доки в серці щемить,
Доки пульс у сплетінні горить
І прямою тримається путь у кудись.
Поки варто,розтопим замерзлі сліди,
І мусонним чуттям зміним простір...
Ти почуй,Ти почуй,Ти поглянь...
Ми у гавані цінностей видихів наших.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=537195
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 16.11.2014
автор: Плискас Нина