Він швидко йшов, хоча й не поспішав,
Все розставляв, як кажуть, по полицях,
Ніколи на півкроці не ставав,
Спростовував всілякі небилиці.
Йому гукнула вголос: "Почекай!" –
Та дивний карлик не повів і вухом.
Він йшов і йшов кудись за виднокрай,
І я за ним, щоб наздогнать, - щодуху!
(І зупинитись не дозволено мені,
І зустріч не призначено завчасно.
Минаю по дорозі ночі й дні,
Збиваю лікті об крихку сучасність.)
Через плече він якось натякнув:
Зі мною поговорить неодмінно,
Як тільки вправно перетну межу –
Місток хисткий на перехресті ліній.
І буде вічність ціла для розмов,
Для одкровень, для сповіді й спокути…
Він швидко-швидко, мов на крилах, йшов,
Збираючи змарновані секунди…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=537255
Рубрика: Лірика
дата надходження 16.11.2014
автор: ptaha