Розливаю себе на папері
Занотовую душу у слові
Не караюсь з цієї манери
Щось роблю і воно із любові
Як же стримати голос зітхання
Назбиралось як тої полови
Я б закинув давно це писання
Та воно мені стало за сповідь
Так і буде. Стрічатиму ранок
В голові хай бринять протиріччя
Мої образи вийдуть із рамок
І потонуть в потоці сторіччя
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=537354
Рубрика: Лірика
дата надходження 16.11.2014
автор: Poeta a terra deserta