Троянди садив біля хати,
Берізку струнку посадив,
Любисток посіяв та м'яту -
Як мама казала - зробив.
Насію в душі благодаті,
Спалю бур'яни без жалю,
Щоб світло було ,як на свята...
Як мама казала - зроблю.
Ніхто на світанку не бачить
Як сонце стрічати іду.
Йду босий по росах,неначе
Адам у едемськім саду.
Велично,врочисто,святково,
Як,мабуть,у справжнім раю,
Вдивляється сонце ранкове
В улюблену доньку свою.
Завжди хоче знати Ярило
Чи не ображають доньку,
Чи вистачить в неї ще сили
Тримати навалу людську...
Ніхто на світанку не знає
Як тихо молитву творю
І заспане сонце вітаю...
Як мати навчила - роблю.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=537470
Рубрика: Лірика
дата надходження 17.11.2014
автор: Михайло Гончар