Вже осені снує передчуття :
Роздратування в шелесті збулося,
По серпантинах вітром рознеслося
Мереживо туманів співчуттям.
Відсвяткували свіжа акварель -
Смарагди з оксамитками діброви…
І спонукає серце до розмови
Сюїта барв з ошатністю осель,
Бо пізній квіт в палітрі кольорів
Ще не набув забарвлення печалі,
Ще не обвуглились рубінові причали,
Затамувавши дихання чуттів.
Мов ключ вербальний , лебединий клин –
Цей білий сніг на аркуші блакиті -
Цнотливий тон в серпневім колориті,
Що аж соромить незбагненний плин.
Нестямно день торкається струни,
Із золота дарує перші злипки…
Величне соло припізнялось скрипки,
Мов меду смак терпкого восени.
Розгублено танцює вихор літ,
На обрії журби прощальні сурми…
Та супроводжують оркестри сяйва бурно
Над сірою безжальністю політ!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=537484
Рубрика: Лірика
дата надходження 17.11.2014
автор: plomin