Затухло все, що мало вік палати.
А мій поет із п'яно-сірими очима
Давно вже прогуляв усю зарплату,
Й останні копійки спустив на пиво.
Його прокурена, пуста квартира
Не світить більше уночі шибками.
Він перестав читати в парку книги.
А вірші пише з п'яними дівками.
Моя душа більш не живе навпроти,
Вона себе спалила в попільниці.
У неї почались тяжкі сухоти,
У неї тусклі очі, як в п'яниці.
А третій поверх мені завжди рідний.
Нехай амбре стоїть аж до вітальні.
У нас із тим поетом рими спільні.
А наші душі — однаково печальні.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=537543
Рубрика: Лірика
дата надходження 17.11.2014
автор: Олька Оленька