На столі - недопита пляшка,
Жар ознобом проймає тіло...
Відпускати буває важко -
Вкотре так, як вона хотіла.
У горілці свій топиш відчай,
З німим криком ти тягнеш жили -
Врешті-решт, ти поганий слідчий,
Бо на пошук не маєш сили.
Те обличчя ясне́ на фото
Зазирає блакиттю в душу...
На сьогодні вже, мабуть, всоте
Хисткий мур свого серця зрушив...
Ти приходиш додому пізно -
Там чекає гірка самотність.
Хоч у тебе кулак залізний,
Ти їй платиш за власну гордість.
Десь за вікнами стогнуть шини...
В'язка слів на твердім папері...
Вона просто твоя людина,
Що замкнула за щастям двері.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=537627
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 17.11.2014
автор: † божевілля †