з назви цього вiрша, з'явився мiй :
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=537621
Не вiр менi, не вiр, не вiр, не вiр,
я сам себе не знаю достеменно,
душа неначе дикий, хижий звiр,
в очах якого нездоланно темно.
Коли приходжу зi своїх дорiг,
я не спроможний, сам себе збагнути:
чому вертаюся на твiй порiг,
коли хотiв його навiк забути.
О, що ти бачиш в темрявi зiниць,
що зiр назустрiч - нiжно променiє,
невже той смуток, (як з глибин криниць -
вогонь зiрок), що ледве пломенiє?
Що iз грудей… до тебе долуна,
коли до них обличчям припадаєш,
скажи менi, моя любов земна,
що ти про мене, бiльш за мене знаєш?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=537651
Рубрика: Лірика
дата надходження 18.11.2014
автор: Леонид Жмурко