Наш край у вогні уже давно.
Від болю стогне і ридає.
Орла двухглавого крило.
Війну над нами розсіває.
Він наточив давно вже пазурі.
І рветься в двір потвора ця крилата .
Лад не наводить у своїй сім'ї.
Захоплено це робить у свого брата.
Та не розбити нас йому.
Козацький рід він не здолає.
Його ж мечем ми розітнем пітьму.
Хто з ним прийде від нього й помирає.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=537691
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 18.11.2014
автор: STRANIERA(Кошіль Надія)