А ми й подумать не могли,
що доживемось до такого.
Гадали,що вершин дійшли,
але ж не роблячи нічого.
Здавалось,добре все буде.
Живем в спокійную епоху.
Ми вірили - усе пройде,
а зараз молимося Богу.
Чи смерть чекає тепер нас?
Чи може пройде стороною?
Пророчив долю нам Тарас,
своєю думою гіркою.
А що він бачив,що гадав?
Ну або,що йому наснилось?
Його сердешний біль з'їдав,
чорнилом на рядках пролилось..
Усе... Усе,що у собі таїв,
не міг устами розказати,
та сильний духом він зумів
про нашу долю написати.
Так залишилось тепер нам,
до самого кінця іти.
І не здаватись ворогам,
на зло їм славою цвісти.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=537768
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 18.11.2014
автор: Олена Шлянчак