Я стріляю думками у небо
А взамін не отримую нічого
І не знаю скільки мені треба
Щоб позбутися від всього злого
Від отого палкого бажання
Стати кращим у чомусь одному
Напевне це буде мрія остання
Повернутися до рідного дому
Там де усмішки давно знайомі
І обличчя радісно усміхнені
Де стежини усі навпомацки відомі
Тут проходили дитинства дні буденні
Сонячне проміння усміхалось
Так прикрасно як ніде й ніколи
І усе насвіті неодмінно збувалось
По дорозі йдучи до школи
Й не забуду коли вперший раз
Довелось покинути рідного дому
Не був для мене той легкий час
Коли довелось мені бути самому
Та тепер розумію́ одне
Що не має різниці куди закине життя
Пам'ятати батьківський дім головне
Бо без нього не було б майбуття
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=537883
Рубрика: Лірика
дата надходження 19.11.2014
автор: KA-92