Їй би йти із нареченим
У весільному вбранні,
А вона лежить смиренна
Наче Янголя в труні.
Наче спить мала дитина
І очей не відкрива.
Коси русі на хустині...
Похилилась голова.
Ніби зараз посміхнеться
І прокинеться від сну...
Та ніщо не повернеться -
Вкрала смерть її весну.
Поховають пташку білу,
В сиру землю покладуть
На прикрашену могилу
Купу квітів принесуть.
Тільки що їй тії квіти? -
Такі ж мертві, як вона.
Завива холодний вітер...
Стигне осінь крижана.
05.10.2014.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=537986
Рубрика: Лірика
дата надходження 19.11.2014
автор: Сергій Дроботенко