На впале, вже давно зіпріле, листя
повільно напливає сонний ранок.
В дорозі розкидає ненавмисно
Перлини ще поснулого туману.
Заплакані дерева розпускають
осінні крони, інеєм покриті.
І знають, що десь там за небокраєм
природа пахне свіжим теплим літом.
І я прокинусь зранку на світанні,
в надії на нове осіннє диво.
Погода потонула в листопаді,
а я в бажанні - мати щастя крила.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=538072
Рубрика: Лірика
дата надходження 19.11.2014
автор: Марійка Гаманець