Пригорни мене, милий, не остерігайся,
Без злого умислу живу, без жовчі в крові.
З тобою бути, що в раю, не усміхайся,
Я фіранки свіженькі почеплю шовкові.
Щоб не тривожив нас ніхто, як би то на сміх,
Як розговіюсь любощами в руках твоїх.
І навіть пугач, що ширить в небі невсидюх,
Я попрошу його, щоби не кричав, притих.
Хай тільки зорі у небі водять хоровод,
Запросимо потому на гостину щиру.
Не потребую ні від кого винагород,
Від тебе всі прийму, сховаю геть гординю.
19.11.14
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=538112
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 19.11.2014
автор: Валентина Ланевич