Голiвонька русявая
Та чорная хустинонька,
Ще зовсiм-зовсiм малая
Заплакана дитинонька.
Забрала доля лютая
Дорожчую людиноньку,
Сховала невблаганная
У чорную могилоньку.
Голiвонька покритая
I сердце понiвечене,
Душа уся пречистая
Вже втратою обпечена.
Благае Бога милая
З молитвою тихесенько,
Татусечка любимого
Побачити ранесенько.
Голiвонька чорнявая,
Журботная хустинонька...
Навiяло розповiддю про один прихований аспект вiйни.
... У чергу до сповiдi пiдiйшла мама з донькою у чорних хустинках. Навiть не зговорюючись люди розступились, пропускаючи їх поперед себе.
Першою пiдiйшла мама i її тривалу сповiдь отець-настоятель ще витримав. А от коли пiдiйшла дитина... Служба зупинилась. В церквi настала немов передранкова тиша. I довго-довго було чути, як плаче та тихенько молиться в алтарi священник...
А черга до сповiдi тихенько розiйшлась...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=538288
Рубрика: Воєнна лірика
дата надходження 20.11.2014
автор: Той Волиняк