Як дерево огненне у вікні

Як  дерево  огненне  у  вікні,
так  я  збираю  фібрами  коріння
підземні  соки  і  несу  тобі,
вібруючи  від  сонного  гудіння.

Хай  каже  мені  сенс—тебе  нема,  
і  все  це—плід  бурхливої  уяви,
та    дерево,  прозоре,  як  хурма--
у  кольорах  вечірньої  заграви,

Я    поринаю  поглядом  у  жар,
тулюся  ним  до  стовбура  і  крони.
Ще  судорога  в  полум’ї—і    жаль...
Хвилина—  день  у  темряві  потоне...

Вікторія  Торон

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=538372
Рубрика: Лірика
дата надходження 20.11.2014
автор: Вікторія Т.