Якщо собака людська – тож не дика:
Подвір’я боронити буде.
Усюди люте горе і велике,
Коли при владі є собачі люди.
Лихі господарі людей собачих
У тих господарів – свої бажання.
Роздрай, розбрат - уся країна плаче, -
Вони плюють на наші сподівання.
Не пустимо з них жодного до влади!
Вони колишнього режиму метастази.
Плюндрує Україну суча зРада –
Наїлися! Достатньо вже зарази!
Як розум є і щире серце маєш, -
Ти борешся, ти б’єшся, а не плачеш…
Своє, дітей майбутнє обираєш,
Людське майбутнє - не собаче! Пам’ятаєш?
Та скільки ж можна! Вашу мати…,
Ото собаки, а не люди !!!
Собак тих клятих обирати?
Життя людей – собаче буде!
Суспільство українське – це не псарня:
Там мають діяти людські закони,
А красти, й обдирати… В буцегарню!
Вже не дозволимо ніколи і нікому!
27.09.2014
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=538378
Рубрика: Патріотичні вірші
дата надходження 20.11.2014
автор: Петро Кожум'яка (Ян Укович)