Прощення

Холод  осінній  тебе  обіймає  за  плечі,
Сивим  туманом  до  ніг  твоїх  стелеться  вечір.
Ти  стоїш  і  замріяно  дивишся  у  далечінь.
В  серці  вогник  надії,  а  в  очах  смутку  маленького  тінь.

Ти  чекаєш  на  мене,  як  завжди,  як  колись.
Де  б  я  не  був  і  де  б  я  не  забаривсь,
Але  знаю,  ти  віриш  мені.
Своє  серце  віддав  я  тобі  лиш  одній.

Я  до  тебе  любов  крізь  роки  пронесу.
Немов  тую  святу  Великодню  свічу.
І  прощення  за  старі  образи  у  тебе  я  попрошу.
І  спасибі  велике  тобі  за  все  я  скажу.  

26.02.2012  р.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=538392
Рубрика: Лірика
дата надходження 20.11.2014
автор: Ніна-Марія