Я кличу смерть. Бо очі вже болять,
Від доблесті, що милості благає,
Як правда потерпає від брехні
І ницість що в багатстві потопає.
Коли святе, невігласи ганьблять,
Законники, закони сплюндрували,
І почесті відіслані царям
В полоні чар підступних і лукавих.
Коли за прямоту, рахують дурнем,
Герої в масках – стадо баранів,
І неугодним рота затикають,
Свої ж, на службі в ворогів
Ось, це мерзенне кодло, навкруги…
Та як же, любий друже, жить тобі?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=538527
Рубрика: Поетичні переклади
дата надходження 21.11.2014
автор: Павло Пилипюк