Ця осінь не вдягала позолоту,
Лиш тільки хустку чорну, як смола.
Води просила, кулі та оплоту.
Зникали ріки, кров лише текла.
І рвалось небо, накривало «Градом»…
Вона ж чекала пригорщу дощу.
Пливли «двохсоті» в рідний край каскадом,
Кричала в ніч матуся: «Не прощу!!!»
…А хтось на душах будував кар’єру,
У золото вдягнувся на смертях.
Зима чекає вперто на прем’єру,
Та осінь ця залишиться в серцях.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=538613
Рубрика: Лірика
дата надходження 21.11.2014
автор: Олена Іськова-Миклащук