Їм довелося голови зложити...
Як жаль тих хлопців - дужих, молодих!!!
А їм би ще на світі жити й жити!..
Топтати ряст і по траві ходити!..
Радіти сонцю і жінок любити,
І цілувати діточок своїх!...
Вони - ГЕРОЇ! Й будуть вічно жити!
У пам"яті, у душах і серцях!
Їх будуть шанувати і любити,
Їх будуть славить, і носити квіти...
Вони ж за свій народ будуть радіти!..
Але...на жаль...уже на небесах...
Вони ж усі загинули за нас!...
ГЕРОЯМ СЛАВА!!! І земні поклони!..
Нестерпно помирати в мирний час...
НЕБЕСНІЙ СОТНІ - свій іконостас!!!
Хай кожен пам"ятає повсякчас,
Що сльози матерів - гіркі й солоні...
А тим, хто їх вбивав - довічна кара!
Бо з цим гріхом в них не життя, а жах!...
Хай сонце їм заступить чорна хмара,
Хай день і ніч лякають їх примари!...
Останній дзвін рахує їм удари -
... Усім тиранам наступає крах!..
25 лютого 2014, 21:09
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=538614
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 21.11.2014
автор: majra