Я НЕ ХОЧУ ТВОЄЇ БРЕХНІ

Я  не  хочу  твоєї  брехні,
Я  не  хочу  обману  твого.
Краще  бути  самотнім  в  пітьмі,
Не  питати-  кого  і  чого?

Існувати  залізним  стовпом
Та  іржею  зсередини  гнити.
Краще  в  морі  блукати  човном,
Весла  тихо  на  дно  опустити.

Серце  –  іграшка  дуже  болить,
Мабуть  трішки  втомилось  від  ритму.
Ритму  щастя,  що  билось  колись,
Об  загострену  долею  бритву.

Почуття  засмоктались  в  пісок,
Залишивши  на  сонці  шматок.
А  колись  тут  пишався  лісок,
Весь  у  пахощах  трав  і  квіток.

Перехрестя  необраних  слів,
Що  хотілось  кричати  до  сліз.
Наді  мною  мов  хмари  зійшлись
І  залили  небесний  поліс.

Божевільному  легше  мабуть,
Поважає  життєвий  свій  путь.
За  межею  реальності  хто,
Не  потрібне  там-  нащо  й  за  що.

Все!  Набридло  сичання  змії
З  під  кашкета  брудного  мого.
Більш  не  хочу  твоєї  брехні…
Більш  не  хочу  обману  твого…

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=538652
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 22.11.2014
автор: савко