Я не буду боротись за твою прихильність.
І не співатиме серце од.
навіки́ зберігатиме пильність,
хоч душа точно знає: ти мій сефірот.
І освідчуватись більш не буду,
ще й писати сумних віршів.
В моїм серці ти завжди чудо,
і бентежниця дивоснів.
Не моя і ніколи не будеш.
Ти мов з раю, з едемських владінь.
В палкім серці ти завжди чудо,
ніби пролісок в провесінь.
Не моя. З цим давно вже змирився.
Світ належить тобі: він бо сам розказав.
Ех, якби ж вчасно то я зупинився...
Бо в тенетах кохання навіки пропав.
Моє серце завжди спокійне:
і радіє, й сумує колись.
Але ти, незбагненна мріє,
його ма́ниш в космічну вись.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=538655
Рубрика: Лірика
дата надходження 22.11.2014
автор: Ігор Кулай