У мені два лицарі живуть :
Перший – щирий , совісний та вірний ,
Інший – жвавий , хитрий , непокірний –
Та вони є зміст мене , мабуть.
***
Той , що з світла й чистої води,
Що з частинок правди й оптимізму,
З поривань сягнуть максималізму,
З почуттям обов*язку завжди.
Милосердний , легкий на почин,
День і ніч пульсує неспокійно,
Прагне наполегливо й постійно
Досягти довершених вершин.
Він собі знаходить заняття,
Наче квітка, тягнеться до ліри,
В світ несе достоїнство і віру,
Бо таки закоханий в життя.
Для ідей існує перед всім,
Любить гумор й тонкі сентименти.
Реагує він на аргументи
Скрізь свідомим розумом своїм.
Хоч його обставини і б*ють,
Буде вічно шукати,
Щоб красу і мудрість доповняти,
А тому і є він моя суть.
***
Другий , темний , певне, антипод
Юнаку , що полум*ям вібрує,
В ньому зло , буває, капризує,
Забагнувши втіх та насолод.
Він з моїх недоліків та вад :
Інтереси шкурно – меркантильні
Зайняли позиції в нім сильні
І лаштують справи на свій лад.
Що йому до сірості життя?-
Емоційно – владний та амбітний,
Проявляє норов непривітний,
Щоб здобути гострі відчуття.
Все собі хапав би без вагань,
Без краплини сумніву та щему,
Бо – глухий невіглас та нікчема
До чужих безрадісних страждань.
А як заздрість й помста будять лють,
Чинить вчинки грубі та невтішні,
Він живе не завтрашнім – торішнім,
А тому – моя він антисуть.
***
Пропонує перший : спільний дах -
Це для миру й злагоди вервечки!
Ну , а другий зводить суперечки
В непристойні формі , на тонах.
Як набриднуть доводи брудні
І жага розпалиться без міри,
Хлопці ці влаштовують турніри,
Щоб придбати першість у мені.
Ось тоді спалахують бої –
В протиборстві правила жорстокі,
Бо приносять розпачі глибокі
У життєві обрії мої.
***
До двобою квапиться хутчіш,
Перейшовши лінію незриму,
Нанести щоб рани побратиму,
Той чорнявий, вигостривши ніж.
З – за кутка крадеться , наче рись,
Сам собі всміхається єхидно :
«З двійником покінчу , очевидно,
Щоб навік з душі його зректись.
Лиш одному жити на землі!
Слабший ти , то ж маєш і померти!
В кого груди встигне хто роздерти,
Крові вип.*є й вийде в королі.
***
Ось обоє вийшли на рубіж :
В нас життя коротке, як під титлом!
Осліпив безумців ясним світлом…
З рук додолу впав блискучий ніж.
Ну, чого стоїш ти і мовчиш?
Може , досить нам у війни грати?
Брате мій , ще рано помирати
В голубих коралах дивотиш!
Для гармоній нам надали час,
Щоб змогли напитися красою –
Чарівний цей світ для нас з тобою…
Хай же Бог заступиться за нас!
***
Як осядуть пристрасті та страх,
Відпочивши , випивши по чарці
І споживши на обід по шкварці,
По своїх розходяться місцях.
***
У мені присутнє все земне :
Двох єство роз*єднає й єднає…
Та коли один з них випадає ,
То тоді немає і мене.
У мені два лицарі живуть…
Сили дві , що мають протиріччя!
================================
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=538693
Рубрика: Лірика
дата надходження 22.11.2014
автор: plomin