У нього було амплуа добропорядного громадянина, ночами читав біблію сатанинську, удень посміхався всім мило, тримав поставу і зберігав обличчя.
Він прокидався раненько, хотів усім прислужитися за скромну винагороду, яка залежала від розміру доходу, йому не важливо було, яка це робота.
Він робив усе за, що йому тільки платили, він би й матір рідну убив за трьох кімнатну квартиру, десь у глибокій провінції гірського селища.
Люди бачили у ньому месію, спасіння від усіх бід, нещасть і трагедій, а він просто любив суміші трав і зеленю набиті кишені.
Він уміло це все поєднував, був цілителем, як казали, від Бога. За вечерею він їй сповідував усі свої прокрутки і хитрі схеми.
Насміхався над тими, за чий рахунок жив, казав, що вони всі ідіоти і невдахи, бо їх так легко обкрутити навколо пальця.
Йому не важливо було чи то бідна пенсіонерка, валютна проститутка, жінка бізнесмена чи бізнесвумен, він пишався тим, що обдере любу, як липку, бо вони всі дури.
Він продавав розових слонів, ефірні олії і воду з-під крана, як ліки від раку, безпліддя, серцевих недуг і радіаційних уражень. Його самого дивувало, як це їх допомагало.
Виганяв демонів із їхніх осель, казав, що їх чоловіки не мають коханок, брав плату подвійну, а то і потрійну: від чоловіка, дружини й коханки.
На його гачок потрапляли й статні чоловіки, ті ж бізнесмени, звичайні заробітчани, а то й депутати. З ними він вів справи інакше, кидав їх по повній на бабки.
Він був у захваті від того, як легко вони віддають йому гроші. Він відчував себе кращим за них, бо міг змусити зробити їх будь-що.
Обхожував їхніх дочок, байка, що неповнолітніх. Поки батько був в сусідній кімнаті він лікував їх від нервових розладів і психічної нестабільності.
На перший погляд він був успішним, таким видавався, але насправді він був маленьким слабким і хворобливим дитям, якого недолюбили в дитинстві.
Його теж можна зрозуміти, батько помер рано, з матір’ю не ладнав, сестра тягнула із нього гроші, а він все до копійки віддавав, лишень би його, хоч на йоту любили.
Він звик, що за все треба платити, що все продається і все купується. Він просто звик так жити. Але жаль, коли страждають невинні люди, які платять своїм життям за його спокути.
Йому не жаль нікого, його сумління не чисте, він не вміє любити, продає себе, і купує таких, як він. Все, що ми можемо для нього зробити - його пожаліти, плюнути і кинути монетку услід.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=538740
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 22.11.2014
автор: Viennese Coffee