Ти вже не мій... І крик душі
Мене вночі розбудить...
І ніби в серці сто ножів...
Нас Бог лише розсудить.
Ти був останнім подихом,
Який змогла зробити.
Я пам'ятаю все, до подиву,
З яким ти йшов. Розбита...
Розбита, стомлена... Та все ж
Перетерплю, переболію...
Любов моя не мала меж,
Спалю її...Себе зігрію...
Хоч буде біль проймати тіло,
І пам'ять битиме на сполох...
Я хочу, щоб усе згоріло,
Щоб все перетворилось в порох.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=538878
Рубрика: Лірика
дата надходження 23.11.2014
автор: Антипчук Ольга