Чомусь так гірко плачу я без сліз,
Та плачу я за тим, чого не має,
Він в душу мою наче вуж заліз,
Тепер душа моя вже спокою не знає.
Де порятунок мій від цих страждань,
Що душу мою міцно обійняли?!
Думки про нього і в ночі та в день,
А краще б я його зовсім не знала.
Шукаю поглядом його серед людей,
В його обійми мрію пригорнутись,
Не можу я забути тих очей,
Як я могла свідомо так спіткнутись?!
Чомусь так гірко плачу я без сліз,
Ховаючи обличчя у долонях,
Він наче вуж у душу так заліз,
Чому зі мною в жарт зіграла доля?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=538890
Рубрика: Лірика
дата надходження 23.11.2014
автор: Лю