Вона пішла із неба сьомого на восьме,
А я лишився там де був:
А я лишився там де вічна осінь,
Там де відсутній драйв і грув.
Вона пішла все вище і все далі:
І на дев*яте може при потребі,
А я в обіймах смутку і печалі
І моє серце,як старі качелі:
Болить-скрипить
І квилить наче чайка…
Ловлю останню спільну мить
І запахи її майки!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=538958
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 23.11.2014
автор: Той,що воює з вітряками