ти висиш непотрібною глибою.
важким спогадом.знову надією.
не торкалась тебе ані вією
пустка болю забілою кригою.
ти живеш надважкими витратами
у агонії серця танців,
десь на кінчиках моїх пальців.
і надалі боюся все втратити.
надто ніжними. надто буквальними.
беззмістовними й алогічними.
твої очі здавалися вічними.
твої руки були не банальними.
ти живеш там, де гину з надією.
огортаєш все білою кригою.
я вважала себе в тобі глибою.
а торкнулась хіба тільки вією...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=538982
Рубрика: Лірика
дата надходження 23.11.2014
автор: тепла осінь