Кінцем оголеного нерва
Ловлю оточуючий світ,
Спостерігаю дивоцвіт
Без щонайменшої перерви.
Сприймаю тонко відчуттями
Все середовище навкруг :
Як парадоксів справжній друг,
Шукаю смисл в них до нестями.
Хіба ж я хочу? – Таки мушу,
Неначе фарби на сувій,
Перебіг явищ та подій
Наносить пензликом на душу.
В швидкій гармонії новацій
Спішу пізнать глибинну суть,
Між випадковостей збагнуть
Закономірність комбінацій.
Тому від кореня до листу,
Поки свідомість ще живе,
Шукаю мислення нове
І в формі вимріяного змісту.
Десь в глибині душі моєї
Перекипить пекучий хміль –
В бурлінні сумнівів мій біль
Зростає в образи й ідеї.
Я відчиняю тоді двері:
Єство , палаючи , моє
У строфах криком застряє –
Потоком щему на папері!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=539048
Рубрика: Лірика
дата надходження 23.11.2014
автор: plomin