Вчора хліб був сухішим, ніж сьогодні вчорашній
Люди-невидимки шукають тіні, яких не відкидають
Ми корінням вростаєм у вчора, бо завтра немає
Є лише сьогодні, але в ньому нас нема, і не буває.
Ми губимо крихти свого тіла, ми губимо свою душу,
Шукаєм істину, читаючи по губах, і цілуючи в губи,
Не залишилося тих, хто були, ті хто є теж не лишуться
Ми йдем кудись і до когось, роблячи крок у невідомість.
Ми є ті, хто ми є, наші ноші сповнені гострого каміння і болю,
Ми ціла епоха, ми пам'ять її, на граніті кров'ю розтерті сльози,
Ми є обрані, наших імен не знає ніхто, лишень обрані нами ніхто,
Ми тут, і нас тут немає, ми сюди не приходили, звідси і не підемо.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=539078
Рубрика: Лірика
дата надходження 23.11.2014
автор: Сабріна