Та ні! Я не злодійка!-сміюся в лице безутішно,
Украдене серце-частинка солодкого раю.
Я ніжність твою перетворюю тихо на вірші,
А віра ще груди з середини тихо ламає.
Повір, я не злодійка! Не брала священного купола!
Хай краще повіє до мене твоїм чистим холодом!!!
Й кохання твоє, я клянуся, повір, не поцупила.
Лиш дихала тихо його ніжним солодом!
Та ні, я не злодійка! Я просто закохана дівчинка...
Мовчанням в мовчання? Ця гра без жалю убиває.
До чого...для чого пишу безнадійно ці віршики???
А відчай простуджений шепче, що ти ще кохаєш....
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=539194
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 24.11.2014
автор: Натхненна