Корони крон дерев оголених лісів
у то́зі сивини, і розпустили коси,
зачесані аби́як розою вітрів,
берези – у чеканні на морози.
Зима таки іде, а осінь ще стоїть,
вдивляється в далекі горизонти.
Побілена трава деі́нде майорить.
Неначе – осінь, а зима не проти.
Але її вітри – і снігом не корми,
а дай зайти у нетрища холодні.
І біла заметіль, і посланці зими
несуть дарунки із її долоні.
Діброви шелестять і одубілий лист
тримається, як воша за кожуха.
І поки завірюха ще не вщухла,
у небесах імла і морок обнялись.
Отак би нині й нам, як це було колись,
зайти у білу ніч
і слухати...
Послухай...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=539222
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 24.11.2014
автор: I.Teрен