Ночами бездонними,
невтомною зливою...
- Ми будемо сонними?
- Ми будем щасливими.
Усе, що здавалося було б нам -
я відкриваю снам.
Нехай у них прийде
те, про що мріється.
Нехай звідти вийде
той, хто гріється
моїм теплом.
А потім склом
мене. У плече.
(І дуже пече)
Бо не розуміє він душу жіночу.
Чуєш, ти,
ніколи. До мене. У сни. Не йди.
(Бо прокидатись тоді не хочу.)
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=539293
Рубрика: Лірика
дата надходження 25.11.2014
автор: Помаранчева дівчинка