_-Проходь, не соромся, будь як удома
-нічого не хочу, налий мені кави,
ми знову на "ти", мов старі знайомі,
мов старі знайомі...зустрінем світанок
кава, як завжди, - без сліз і без цукру
ніжна на смак спокуса еспрессо
лиш не тримай мене більше за руку,
для серця це зовсім буде не чесно
душа оповита гірким ароматом
кави чорнішої, ніж ночі на сході,
отрута безсмертя, - і знову на атом
я розпадаюсь, торкнувшись твоєї долоні
не будем...нехай все лишиться назавжди
на дні гіркоти піщаної гущі
і спогадів низку собі нанизавши
серце забилось все дужче і дужче
хвилини минають, сутінків - зрада,
змінилась світанком спокуси прощання
о Боже! ці очі...кольору кави
для тебе, на жаль, я не остання
а дотик останній, остання хвилина
бездонність ночей у ній нас спіткала
тепер на душі холодно й зимно
вже не твоя - зігрій мене, кава
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=539435
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 25.11.2014
автор: Дівчина_з_Іншого _життя