На жаль, лиш друг…

Я  за  півкроку  до  божевілля,  твоя  рука  на  відстані  міліметрів,
А  ми  з  тобою  на  різних  рівнях,  не  вистачає  нам  аргументів.
Я  у  думках  цілую  та  відчуваю  подих,
А  на  яву  дій  жодних
ех...

І  скільки  можна  тебе  бажати,  тремтять  коліна,
Боюсь  дивитись  та  чую  подих,  почуй  моління.
Я  задихаюсь  коли  ти  поряд
І  хай  там  що  всі  говорять,
ах...

Я  захлинаюсь  у  хвилі  пристрасті  й  бажання,
Ще  пам'ятаю  твою  долоню  і  те  мовчання.
Гвалтуєш  поглядом  мою  душу,
Коли  ти  поряд  -  з  місця  не  зрушу.
хех...

Мої  коліна,  твоя  рука  і  це  тепло,  я  вся  твоя.
Я  відчуваю  твій  подих.  Боязнь  моя.
Я  засинаю,  а  на  устах  твоє  ім'я...
Ах,  і  тут  розіб'є  все  пісня  ця...

Ти  то  холодний,  то  ти  гарячий,
А  я  малюю  картини  як  той  незрячий.
Все  обірвалось,  тиша  навкруг...
І  хтось  шепоче:  "На  жаль,  лиш  друг..."
ах...

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=539479
Рубрика: Лірика
дата надходження 25.11.2014
автор: Alia