Шукав себе в заблудлому собі
І виривав з задумливих тенет
До неба очі світло – голубі
Душі хотілося відчути злет.
Щоб не колола сумнівів стерня
Тривожне серце стомлене в двобої
Коли надії вигріте зерня
Розкриє світлу крону над тобою.
Одвічна боротьба добра і зла,
Де морок ночі, і ясне Ярило,
Де паморозь, і сонми літепла,
Змії повзучість, і безмежні крила.
Де після недомовок і зізнань
Прийде єдине світле розуміння:
В гармонії одвічній інь і янь,
Життя пускає мудрості коріння.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=539655
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 26.11.2014
автор: Надія Гуржій